середу, 25 березня 2015 р.

Велич Шевченкового слова


Минула   довга сотня літ,
А він —     
Із мрамуру й граніту 
Знов сходить в люди,
Будить світ
І переможно йде по світу! 
               Т. Мосенко.
Виставка однієї книги 
"Книги мають свою долю" 
(до 175-річчя з дня виходу
 у світ першого видання "Кобзаря").                                                                                                      

                         







четвер, 19 березня 2015 р.

Ліні Костенко — 85

Не треба думати мізерно.
Безсмертя є ще де-не-де.
Хтось перевіяний, як зерно,
у ґрунт поезії впаде.
Митцю не треба нагород,
його судьба нагородила.
Коли в людини є народ,
тоді вона уже людина.

Ліна Костенко

Сьогодні, 19 березня, видатна українська письменниця Ліна Костенко відзначає 85-річчя.

Ліна Костенко – перлина сучасної української літератури. Її твори не лише цікаві та влучні, а й глибоко актуальні. Уже багато років вона залишається справжнім борцем з неправдою, показовістю, пристосуванством, а зброя її – твори. Вона вміє зачепити, змусити думати, мріяти та діяти. Твори Ліни Костенко перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. Сьогодні видатна українка святкує свій ювілей.
Ліна Костенко – з родини вчителів. З ранніх років їй прищеплювали високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування.
Ліна Костенко завжди переймалася долею України, вона була дисиденткою за радянських часів, через що на тривалий час була виключена з літературного процесу. І не дивно, адже її творчості того періоду притаманні запальність, критика влади та тодішнього режиму.
Ліна Костенко завжди актуальна, і з часом значення її творчості тільки зростає. Вона є автором багатьох романів, поем, збірок поезій. Перу Костенко належить і кіносценарій «Перевірте свої годинники», написаний у 1963 році спільно з Добровольським. Однак фільм, знятий в 1964 році про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни, так і не вийшов на екрани. Стрічку переробили, перейменували на «Хто повернеться – долюбить», але зміни були такими, що Костенко відмовилася від авторства.
Ліна Костенко є почесним професором Києво-Могилянської академії, почесним доктором інших вишів, лауреатом багатьох премій. А від звання Героя України відмовилася зі словами «Політичної біжутерії не ношу!».
Еспресо.TV пропонує найцікавіші цитати видатної української письменниці про жіночність, кохання та свободу.
1. Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі.
2. У кожної нації свої хвороби. У Росії – невиліковна.
3. Те, що діється тепер у світі, – це кошмар, що приснився людству. Потім його назвуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів.
4. Марудна справа – жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
5. Критична маса катастроф заклинює до неможливості їх сприймати.
6. Демократія тим і добра, що при демократії не держава руйнує людину, а людина будує державу.
7. Жінки довше переживають образу, незалежно від того, вони образили чи їх ображено.
8. Жінка як музика: її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
9. Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
10. І хто б там що кому не говорив, а згине зло і правда переможе!


Викладка літератури  до 85-річчя Ліни Костенко.

середу, 4 березня 2015 р.

Вербицькому М. — 200

 
 
Гімн, який після першого виконання просили на біс.
21 грудня 1864 року-го "Ще не вмерла Україна" виконали у Львові - в опереті театру "Руська бесіда" за п'єсою ...Карла Гейнца "Запорожці".
1815, 4 березня - Михайло Вербицький народився в селі Явірник-Руський - тепер це Підкарпадське воєводство, Польща. Батько - греко-католицький священник, також Михайло, - за чотири роки отримав парафію у сусідньому селі Улюч.
Журналіст із Сант-Петербурга Василь Кельсієв подорожуючи Галичиною, зокрема, відвідує виставу театру "Руська бесіда" в Перемишлі - нині це місто належить до Польщі. -" Музыку писал отец Михаил Вербицкий. Мне указали на него в партере.Стриженый и бритый, в очках, на вид человек лет 40 - простой поп. А музыка очень недурна, сколько я понимаю. Она вся основана на южноруских мелодиях, но вовсе без рабского подражания им. Отец Михаил делал из них совершенно самостоятельное. Мне понравилось. Здешние хвалят, я здешним верю, потому что здесь в каждом доме каждого священника найдется если не фортепиано, то скрипка или флейта, потому что здесь заведение хоров при церквях считается делом патриотизма."
1834 - Михайло Вербицький вступає до Львівської духовної семінарії. Богослов'я вивчає неохоче, весь вільний час присвячує музиці. На першому курсі його посадили на шість годин до карцеру за бунт проти кухаря - той годував семінаристів зіпсутими харчами. Весь час вправляється у грі на гітарі. Відтоді вона його улюблений інструментом. У селі Млини під Перемишлем, де отець Михайло мав парафію, про його гітару складали анекдоти. Наприклад, як випросив у пана чималу пожертву на церкву, виконавши кілька романсів. Або як одного разу в лісі на священника напали розбійники, й той відбився своїм інструментом.
1864 - починає працювати з львівським театром "Руська бесіда" як композитор. Пише музику для вистав, а також увертюри, що виконують в антрактах. Рецензії, що того часу публікує преса. - схвальні. Під час постановки "Запорожці 20 грудня 1864 року вперше хор Вербицького "Ще не вмерло Запорожжя" - теперішній гімн України. (Матеріал взято з журналу "Країна".- 2015.- №8).