вівторок, 26 листопада 2013 р.

Чорна сповідь моєї Вкраїни

Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Одна з найстрашніших – голодомор 1932 – 1933 років. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлена акція. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.  Моторошно подумати, але на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1тис., щохвилини — 17. Голод забрав до 10 млн. людських життів. Сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні називає українською катастрофою ХХ століття.
В пам’ять про страшні сторінки історії в бібліотеці була представлена для користувачів виставка-розвал «Скорботна свічка пам’яті святої», яка супроводжувалась переглядом відеокліпу на пісню Оксани Білозір «Свіча».