Чорна сповідь моєї Вкраїни

Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Одна з найстрашніших – голодомор 1932 – 1933 років. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлена акція. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.  Моторошно подумати, але на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1тис., щохвилини — 17. Голод забрав до 10 млн. людських життів. Сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні називає українською катастрофою ХХ століття.
В пам’ять про страшні сторінки історії в бібліотеці була представлена для користувачів виставка-розвал «Скорботна свічка пам’яті святої», яка супроводжувалась переглядом відеокліпу на пісню Оксани Білозір «Свіча».

Чекаємо на спілкування!

  Мріяли-мріяли, планували-планували створення блогу нашої бібліотеки, та завжди щось заважало: то часу не вистачає, то думки порозбігаються і ніяк не хочуть вкладатись у цілісні та логічні речення. Хотілось знайти щось цікаве, неординарне, таке, що ніхто досі не робив. Наша бібліотека (як працівники, так і користувачі) звикла “не пасти задніх”: ми постійні учасники та неодноразові переможці районних і обласних конкурсів, проводимо цікаві заходи, приймаємо активну участь у житті села. Свого часу ми зібрали й акумулювали історію та фольклор села, створивши конволюти, які користуються неабияким попитом як у професійних краєзнавців, так і в звичайних сільських мешканців.
   Змінились часи, змінились і читачі та їх вимоги. Сучасний користувач хоче не лише цікаву книгу, але й доступ до нових інформаційних технологій. І завдяки програмі “Бібліоміст” нам знову вдалося залишитись “на вістрі часу”. Отримавши у 2011 році перемогу в конкурсі “Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету”, ми оновили спектр своїх послуг. І почалося: соціальні мережі, Skype-спілкування, тренінги, навчання і люди, люди, люди... І всім щось потрібно, для всіх бібліотека цікава і незамінна!
  Та час не стоїть на місці і ми зрозуміли, що на сьогоднішній день навіть цього замало. Ми чудово засвоїли: бібліотека завжди повинна бути доступною для своїх користувачів. Оскільки наші користувачі “мешкають” не тільки в реальному, а й у віртуальному світі, значить пора і нам “освоювати нові землі”, тобто завойовувати віртуальні простори. Інакше кажучи, нашій бібліотеці терміново необхідний блог! Адже мають всі знати, що Шевченківська бібліотека найбільш цікава, найбільш відвідувана, найкраща, най, най, най... А ми в ній просто бібліотекарі і чекаємо всіх: дорослих і малих, реальних і віртуальних.

До зустрічі в бібліотеці та на сторінках блогу!